День баттлів став для Сусанни Карпенко вдвічі особливим. Учасницю вітали не тільки з перемогою у вокальному баттлі з Русланом Бровко. Тріумф на сцені став для неї справжнім подарунком в особливий день, в день її народження. Тож і привітань на адресу Сусанни було вдвічі більше.
Здалося, що після виступу Ви були засмучені. З чим це було пов'язано?
Я не була засмучена, просто багато думала після виступу.
Про що саме?
З самого початку я не йшла на проект задля перемоги. По-перше, я хотіла представити свій стиль, а по-друге, спробувати щось нове у вокальному плані. У день баттлу в мене було свято – мій день народження. І я вирішила, що будь-який результат змагання на проекті стане для мене подарунком. Вийшло так, що подарунком для мене стало те, що я пройшла далі. Але навіть, якби виграв Руслан, – це теж був би подарунок для мене.
Як гадаєте, що не вдалося Руслану?
Я думаю, що тут зіграли різні причини. По-перше, він з самого початку казав, що не відчуває нашу пісню. Вона дійсно складна. По-друге, він знав, що я співпрацюю з Олегом, і для нього це було важко у психологічному плані. І можливо, його проблема була саме не вокального характеру, а психологічного.
Як проходили репетиції Вашого виступу?
Я пам'ятаю, що на першій репетиції в мене тремтіли руки, і було дуже сильне внутрішнє хвилювання. А на репетиції перед самими баттлами я вийшла працювати і налаштувалася на гарне виконання. І на самому виступі хвилювання взагалі зникло. Воно було весь час до того, а на сцені я його не відчувала. Моє хвилювання пішло вірним шляхом.
Які поради давав тренер стосовно того, як зібратися та не хвилюватися?
Слова Олега Скрипки багато в чому допомогли мені перед виступом. Він сказав, що те хвилювання, яке є в нас, треба не розсіювати по тілу, а пустити його в творчий напрямок, в роботу, в тонус. І тоді все піде так, як треба. І його слова були сказані дуже влучно, і мені вони допомогли. Я їх зрозуміла не тільки головою, але й серцем.
Як гадаєте, чи не стала Ваша співпраця з Олегом Скрипкою додатковим бонусом для Вас на баттлі?
Наша співпраця і моя участь у шоу – дві незалежні лінії. Для мене дуже важливо, щоб вони не перепліталися. Співпраця не пов'язана з проектом. Моя участь у шоу – це окреме, це об'єктивна оцінка тренера. Для мене дуже важлива думка всіх коучів, які висловилися після виступу. Мені було дуже приємно від того, що всі сказали такі гарні слова. Отже, я не дарма стільки років докладаю зусилля, вивчаю фольклор, і тепер моя праця має свій рівень.
Як Ви бачите Вашу подальшу роботу з Олегом у рамках проекту? Це буде робота тренера та учня або двох професіоналів?
Якщо я пройду далі, я бачу нашу роботу з Олегом як творчу співпрацю. Принаймні, для мене такий процес буде дуже природнім. Я сама викладаю вокал. І я помітила одну цікаву річ. Я не можу сказати, що вчу тільки я. Я кожного разу вчуся й сама. Процес, коли є обмін знаннями, можна вважати найбільш плідним. Який би професіонал не був перед тобою, він теж вчиться. Треба про це пам'ятати. Не треба ставати на задні лапки і робити тільки те, що тобі кажуть. Треба вносити і свої пропозиції теж.
Як гадаєте, чи доведеться співати ще раз у повторному двобої?
У своїй команді я відчуваю себе білою вороною, тому що більше ніхто не співає фольклор, крім мене. Він не є форматом для цього шоу. Але саме у народності моя особливість. Якщо концепція проекту така, яка передбачає змагання різних виконавців, можливо, я не попаду в повторний баттл. Але якщо концепція інша, можливо, доведеться співати ще раз. Але я із задоволенням вийду на сцену і заспіваю пісню, яку виконувала на "сліпому прослуховуванні".